Стосунки в сім'ї
Ми постійно сваримось
, Дитина мене не чує
. Дитячо-батьківські стосунки, конфлікти вдома.
Консультую та будую щасливе життя дітям разом з їх батьками.
Ось запити, з якими до мене звертаються найчастіше. Якщо вашого тут немає, просто напишіть, і ми розберемося разом.
Ми постійно сваримось
, Дитина мене не чує
. Дитячо-батьківські стосунки, конфлікти вдома.
Раніше був слухняний, а тепер усе «не хочу»
. Кризи 1 року, 3 років, 6–7 років і підліткового віку.
Боїться спати сама
, Постійно хвилюється
. Працюю через арт-терапію та казки.
Не може всидіти ні хвилини
. Допомагаю зрозуміти дитину та знайти способи підтримки.
Б'ється
, Каже неправду
, Постійні істерики
. Шукаємо причину, а не лише боремось із наслідком.
Відколи народився братик, донечку наче підмінили
. Як підтримати старшу дитину.
Не хоче йти до школи, а пояснити не може
. Як вчасно помітити цькування і що робити.
Не хоче вчитися
, Каже, що в нього нічого не вийде
. Адаптація, мотивація, віра в себе.
Щасливі стосунки між батьками та дітьми починаються з розуміння.
Я дитячий психолог з вищою психологічною освітою. Працюю з дітьми від найменших до підлітків і майже завжди разом із батьками. Дитина живе в сім'ї, тож найкращі зміни стаються тоді, коли ми шукаємо рішення разом.
Я вірю, що за кожною «поганою» поведінкою стоїть почуття або потреба, яку дитина поки не вміє назвати. Істерики, бійки, вигадки чи небажання вчитися часто означають «мені страшно», «мені бракує уваги» або «я не знаю, як впоратися». Моя робота полягає в тому, щоб розгадати цей сигнал і показати батькам, як на нього відповісти.
Із дітьми я говорю їхньою мовою: через малювання, гру і терапевтичні казки. Батькам даю зрозумілі пояснення і прості кроки, які можна робити вдома вже з наступного дня.
Я постійно навчаюся, бо вважаю це частиною професії. І ще я знаю, як багато батьків відчувають провину через брак часу. Ви не мусите бути ідеальними: навіть 20–30 хвилин справжньої гри на день можуть змінити дуже багато.
Натисніть на сертифікат, щоб переглянути його повністю.
Оригінал диплома можу показати на першій зустрічі.
Повідомлення, які мені надсилають після консультацій. Імена прибрано заради конфіденційності.
Пишу подякувати вам за цінні поради та підтримку. Дитині на новому місці вже подобається, і в нову школу не відмовляється йти. Почувається краще, вдячна вам!
Я послухалась ваших рекомендацій, і з друзями покращились стосунки. Почала більше з ними зустрічатися, мені це справді допомогло. Перечитувала листочки, на яких писала під час наших зустрічей, вони мене трохи змотивували.
Набагато частіше почала записувати все в щоденник, робила деякі практики, і все набагато краще. Дякую!
Дітям не завжди легко сказати, що вони відчувають. Тому ми говоримо фарбами, іграми й історіями.
Через творчість дитина безпечно проживає страхи, тривогу й агресію. Буває індивідуальна і групова.
Історії, у яких дитина впізнає себе і вчиться називати свої емоції. Особливо добре працюють у 6–7 років.
Природна мова дитини. У грі видно те, про що вона не розповість словами, і в грі ж народжуються нові способи поводитись.
Рекомендації для батьків і невеликі практики, наприклад щоденник, щоб зміни закріплювались удома.
Почнімо з розмови
Розкажіть коротко, що вас турбує і скільки років дитині. Я відповім, підкажу формат і вільні дати.
Вікові кризи є нормальною частиною дорослішання. Знаючи, коли вони приходять, легше не сприймати їх особисто.
У 2–3 роки дитина вперше каже про себе «я». Так починає формуватися особистість і самооцінка. Звідси «не хочу» і «не буду»: малюк перевіряє, що він може вирішувати сам.
Давайте вибір у дрібницях: яку футболку вдягнути, яку книжку читати.
Дитина приймає нові правила школи й нові ролі: учень, однокласник. Така швидка необхідність дорослішати може викликати капризи, втому та протест.
Підтримка і передбачуваний режим допомагають пройти цей етап м'якше.
Криза припадає приблизно на 12–13 років, у когось раніше або пізніше. Підліток прагне самостійності, з'являються конфлікти.
Правила потрібні для безпеки, а не для контролю. Найкраще працює власний приклад батьків, а не «роби, як я кажу».
До 4 років малюки ще не усвідомлюють, що кажуть неправду. У 4–6 років вони люблять фантазувати. Лише після 7 років дитина справді розуміє, що бреше.
Часті причини: страх покарання або приклад дорослих.
Частина мозку, що відповідає за контроль емоцій, дозріває ближче до 6 років. Тому малюк 2–4 років фізично ще не здатен стримати імпульс.
Завдання дорослого — назвати емоцію і показати, як можна висловити її інакше.
Ревнощі з'являються, коли дитині бракує уваги чи любові значущої людини. З народженням малюка старша дитина раптом опиняється не в центрі.
Знайдіть щодня час тільки для неї, без молодшого.
Самооцінка не є вродженою, вона формується з раннього дитинства. У дошкільному віці найбільше важить, як близькі дорослі оцінюють поведінку дитини і як проявляють любов.
Якщо вам бракує часу через роботу або сил, виділіть 20–30 хвилин на день і грайте в те, що хоче дитина, за її правилами. Без телефону, повністю з нею.
Якість цього часу важить більше, ніж кількість годин поруч.